Основна мета навчання рідної мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості,  яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує  належний рівень комунікативної компетенції. Зазначена мета передбачає здійснення навчальної, розвивальної і виховної  функцій освітнього змісту навчального предмета

Для досягнення основної освітньої мети в основній школі та її конкретизованих варіантів у старшій школі найбільш відповідним є комунікативно-функціональний та особистісно-орієнтований підходи до навчання рідної мови.     

             Відповідно до поставленої мети головними завданням навчання української мови в основній і старшій ланках середньої загальноосвітньої школи є:

       виховання свідомого прагнення до вивчення  української мови;       

       вироблення у школярів компетенції комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях;

       ознайомлення з мовною системою як основою для  формування мовних умінь і навичок — орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних;     

       формування духовного світу учнів, цілісних  світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому.

Програма : «Українська мова 5-12 класи»,

Г.Т. Шелехова, Київ, «Ірпінь», 2005 рік.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови та

 мов національних меншин
Затверджені наказом МОН україни №371 від 5.05.2008 року

I. Аудіювання (слухання та розуміння прослуханого)
Оцінюється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання після одного прослуховування. Це передбачає:
а) розуміння комунікативної мети висловлювання, фактичного змісту, причиново-наслідкових зв’язків, теми й основної думки висловлювання, виражально-зображувальних засобів висловлювання, стилю й типу мовлення прослуханого висловлювання;
б) оцінювання прослуханого.

II. Говоріння й письмо (діалогічне та монологічне мовлення)
Діалогічне мовлення
Оцінюється здатність учнів:
а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;
б) уміти складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування; самостійно досягати комунікативної мети; використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуватися теми, спілкування та норм літературної мови; демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, точність, емоційність тощо);
в) висловлювати власну думку щодо теми, яка обговорюється;
г) аргументувати висловлені тези, коректно спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.

Критерії оцінювання діалогічного мовлення
I. Початковий
1 - Учень (учениця) підтримує діалог на елементарному рівні. Здебільшого він (вона) відповідає на запитання лише однозначними реченнями (“так” чи “ні”) або уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру
2 - Учень (учениця) відповідає на елементарні запитання короткими репліками, які лише частково реалізують комунікативну мету.
3 - Учень (учениця) бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання; комунікативна мета досягається ним (нею) лише частково

II. Середній
4 - Учень (учениця) бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, певною мірою досягає мети спілкування, його (її) репліки лише частково враховують ситуацію спілкування
5 - Учень (учениця) бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, дотримується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте може відхилятися від теми, його (її) мовлення характеризується стереотипністю
6 - Учень (учениця) загалом досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його(її) репліки в основному змістовні, відповідають основним правилам поведінки в розмові, нормам етикету, участь у діалозі здійснюється переважно за допомогою вчителя або співрозмовника, спирається на запропонований зразок