Метод проектів не е принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще у 20-ті роки минулого сторіччя в СІІІА. Його називали також методом проблем і пов'язувався він  з ідеями гуманістичного напряму у філософії й освіті, розробленими американським філосо­фом і педагогом Дж. Дьюї та його учнем В. Кілпатріком. Дж. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі через діяльність учня відповідно до його особистого інтересу в цьому навчанні.

Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично пара­лельно з розробками американських педагогів під керівництвом російського педагога С. Т. Швацького в 1905 р. Під його керів­ництвом була організована група співробітників-однодумців, які намагалися активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

У Великій Британії, СІІІА, Бельгії, Фінляндії, Німеччині та багатьох інших країнах ідеї Дж. Дьюї знайшли широкий відгук і втілення. Раціональне поєднання теоретичних знань та їх прак­тичне використання в проектній технології можна сформулювати тезисом: «Я знаю, навіщо мені потрібно, де і як я зможу вико­ристати все те, що я знаю».

Враховуючи широке розповсюдження на практиці проектної технології навчання, варто окреслити основні поняття, ознаки даної технології.

Слово «проект» запозичено з латинської й походить від слова «ргоесtus», яке буквально означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні проект — це намір, який буде здійснено в майбутньому.

Проект — сукупність певних дій, документів, текстів для ство­рення реального об'єкта, предмета, створення різного роду теоре­тичного/практичного продукту...