Шкільна наука.

(казка) 

          Якось ми сиділи в школі. Хлопці розмовляли між собою. Василь спитав у Олега, чи хоче він вчитися. Олег відповів, що він не бажає вчитися.

Вони почали мріяти, хотіли потрапити в країну, де не треба вчитися. Але вони не знали, що говорити або що робити. І тут Василь запропонував якісь слова, Олег не довго думав і промовив вголос: «Абра-кадабра». І перед ними з’явився старенький дідусь з довгою бородою.

-          Ти що чарівник, Олеже, - каже Василь.

-          Ні, я чарівник, - відповів дідусь.

-          Ну якщо ти чарівник, - сказали хлопці, - то зроби так, щоб ми потрапили в країну, де не треба вчитись.

-          Добре, але ви будете в цій країні недовго.

-          Гаразд, - відповіли друзі.

І враз вони опинились на чудовій зеленій галявині. Там було дуже багато дітей,які       теж не хотіли вчитись. Всі вони були сумні і засмучені. Хлопці підійшли до дітей і почали розмову.

- Як вам тут живеться? – спитав Олег.

- Дуже погано, - відповіли діти.

- Але чому? Вам тут вчитись не треба. Повинно бути чудово, - сказав Василь.

А дівчина одна мовила:

            - В цій країні дуже злий цар. Він хоче всіх дітей згубити по черзі за те, що вони не хотять вчитися, - і вона заплакала.

              Діти стали благати хлопців, щоб ті не ходили до царя. Але Олег сказав, що вони не бояться його.

               Друзі пішли до царя. Він був грізний, дивився на них з-під чола.

-          Ви теж не хочете вчитись? – спитав цар.

-          Так, - відповіли друзі.

-          Ну тоді я і почну з вас, з’їм по черзі, - говорить цар.

Хлопці злякалися, стали думати, навіщо вони потрапили сюди. Розвернулися і побігли навтіки. але варта їх спіймала й знову привела до царя. Тоді хлопці стали благати царя, щоб той змилувався над ними.

-          Але ж ви не бажаєте вчитись? – спитав цар.

-          Ні, ні, ми будемо вчитись, дуже добре будемо вчитись.

          А цар той був тим самим дідусем з бородою. Він перетворився на злого царя, щоб провчити тих, хто не хоче вчитись. Все ж цар-дідуган змилувався над цими хлопцями і відправив їх додому. Після цієї пригоди Василь і Олег стали дуже добре навчатися, і ніколи не говорили, що не хочуть вчитись.