Назад у дитинство.

Я іду своєю вулицею, роздивляючись гарні квіточки, які ростуть біля воріт на доглянутих грядочках у бабусі Люби. Пам’ятаю, ще з дитинства вона пригощала мене цукерками і дарувала мені ляльок. Я іду цією вулицею, дивлюся на галявинку зеленої, витоптаної малечею травички, і згадую, як я маленька зі своїми друзями грала у квача.

Як подивлюся на ту червону,  стареньку калиноньку, так і манить вона до себе своїм чарівним цвітом. А біля калиноньки простягається маленька, вузенька, зарощу травою стежечка, яка веде до садочку, де росте виноград.

А ось видніється велика верба з ошатною зеленою окрасою. Вона така велика і могутня, що, здається, навіть буйні вітри не зрушать її з місця.

Ну ось я нарешті прийшла до свого двору, де грається замурзана малеча, як раніше гралася і я.

Як подивлюся я на пустир напроти мого дому, то згадаю, що там не так давно були великі будинки, які вже зруйнували.

Як гарно поринати у дитинство!

Долгих Аліна

Моя вулиця – перлина мого дитинства.

Всі люди вважають своє місто, село, вулицю найкращою, бо скільки спогадів навіюють ці змалку відомі місця: садок у кінці вулиці, лісочок перед озером, саме озеро. І я маю невблаганне бажання повернутися в ті яскраво-кольорові дні, коли я вперше пішов до школи.

Десь далеко видніється поле й гойдаються на ньому золоті колоски пшениці. На вулиці біля лісу є озеро. Раніше там був березовий гай, але його затопило підземною водою. Дерева вирізали, від них залишились лише пеньки, і тому озеро назвали Пеньки.

Неподалік моєї садиби тече невеликий струмочок. Найкрасивіший він весною, коли яблуневі квіточки падають з яблунь і пливуть по його чистій воді.

А в лісі стільки грибів, що кури не клюють, тому у нас дуже багато грибників.

За останньою хатою є лісове озеро. З першого погляду його не помітиш, лише підійшовши, можна побачити невеличке озеро, що заховалося за деревами.

Саме за цю красу я і люблю свою вулицю.

Бєловолов Валентин.

Моє надзвичайне село.

Моє село Житлівка знаходиться в мальовничому місці. Його оточують ліси і озера. Завдяки лісу, повітря в селі чисте та сприяє оздоровленню організму людини.

Недарма кажуть, що ліс є кладовою села, бо в ньому люди збирають гриби та ягоди. В озерах є багато риби. Завдяки цим складовим, село притягує багато людей, навіть із сусідніх областей.

Житлівка гарна у всі пори року. Восени дерева милують око різнокольоровим листям. А якщо казати про листопад, то він з березнем схожий, як брат з братом. У цьому є частка правди: останній місяць осені чимось нагадує березень. Адже вони обидва відмежовують різні пори року.

Зимова пора сповнена радощів і турбот. Усі дерева вже простягли вгору до сіро-голубого неба оголені віти. Тільки ялинки й сосни стоять зелені, та дуб не скидає свого вбрання. Листя його лише пожовкло та потемніло. Здалеку здається, що стоїть могутній воїн, закований у бронзу. Навіть перед сильним вітром дуб не схилиться, тільки задзвенить своїми листочками. А як про озера згадаєш, так і хочеться, щоб зима прийшла якомога швидше. Всі озера замерзають і так гарно виглядають, що можна брати із собою папір та олівець і малювати. Та не тільки малювати! Якщо лід на озері добре замерз, одягай ковзани та іди кататися.

Навесні все навколо зеленіє. Розпускаються перші квіти. Життя квітів розпочинається з ніжних пролісків. З теплих країв до нас прилітають птахи та починають будувати собі гнізда. Повітря насичується неймовірними ароматами квітів, трав та інших рослин та дерева за неймовірною весною до нас наближається літо, а з ним тепло. У школярів розпочинається великий відпочинок – літні канікули, які тривають три місяці.

Для городника це сама найкраща пора, бо улітку на городі всі овочі та фрукти достигають. Люди ходять відпочивати на річку або на озера.

Ось така у нас квітуча Житлівка. Я її люблю і пишаюся нею.